Історія комбінату

Розміщенню заводу в місті Маріуполі сприяло вигідне географічне положення, що забезпечувало близькість сировинних і паливних ресурсів, наявність морського торгового порту, робочу силу селян навколишніх сел.

Завод розширювався і на початку двадцятого століття став найбільшим металургійним підприємством на Півдні Росії.

Остаточно відновлений після першої світової громадянської воєн у 1927 році завод почав розвиватися як багатопрофільне металургійне і частково машинобудівне підприємство.

Розширювалися потужності існуючих виробництв. Будувалися і здавалися в експлуатацію нові підрозділи: новотрубний, товстолистовий, листообробний цехи, цілий ряд допоміжних цехів.

У середині 30-х років на підприємстві був установлений ряд видатних досягнень у використанні виробничих потужностей з виплавки сталі. Досвід іллічівських металургів активно переймався на інших підприємствах.

Завод імені Ілліча став центром підготовки кваліфікованих кадрів для Магнітки, Азовсталі,Запоріжсталі.

У 1941 році підприємство переходить на випуск оборонних видів продукції, у тому числі броні для танка Т-34, виробництво якої було освоєно на заводі напередодні Великої Вітчизняної війни.

З наближенням фронту найбільш коштовне обладнання було демонтовано і відправлено на заводи Уралу Сибіру, а доменні і мартенівські печі виведені з ладу.

Після звільнення Маріуполя, до кінця 1944 року,на заводі було відновлено 70% виробничих потужностей, та іллічівці відновили постачання броньової сталі.

У період з 1954 по 1969 роки комбінат переживає друге народження. У цей час була проведена реконструкція доменних печей NN 1 і 2, побудовані і введені в експлуатацію третя, четверта і п’ята доменні печі, мартенівський цех із найбільшими у світі печами, кисневоконвертерний цех, обжимний цех слябінг 1150, цехи з безперервними широкоштабовими станами 1700 гарячої і холодної прокатки, найбільша в Європі аглофабрика, комплекс цехів допоміжного виробництва.

У 1983 році першу продукцію — штрипс для виробництва труб великого діаметра — видав товстолистовий цех 3000, один із самих передових у Європі по своєму технічному обладнанню.

Потужний імпульс розвитку комбінату було надано в останнє десятиріччя. За рахунок коштів комбінату були побудовані і введені в експлуатацію трубоелектрозварювальний і вапняно-випалювальний цехи, дві машини безперервного лиття заготовок, установка комплексного доведення сталі і енергокорпус у конвертерному цеху, проведена модернізація або реконструкція устаткування в більшості основних цехів.

Важливою віхою в історії комбінату став листопад 2000 року, коли парламент України прийняв закон „Про особливості приватизації ВАТ „ММК ім. Ілліча”,відповідно до якого колектив одержав право стативласником свого підприємства.

В даний час Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча — одне з найбільших підприємств України з повним металургійним циклом, що виробляє продукцію широкого сортаменту й успішно реалізує її в десятках країн світу.